How this works
If you cannot say it simply, you do not understand it yet.
Why selfexplain.com
The method is named after Richard Feynman. He tested whether he understood an idea by explaining it in plain words — as if to a child. Where the words broke, he did not yet know.
In the studies, that same act has a name: self-explanation. You explain it yourself. Papers measure that. They do not always say “the Feynman technique”.
This site is called selfexplain.com so the name matches the research, and still points to Feynman.
The steps
Feynman never published “seven letters”. He tested understanding like this: explain it simply, find the hole, go back to the source, simplify. F-E-Y-N-M-A-N is those steps, cut so you cannot skip the work.
- F Focus. One idea. A chapter is too wide.
- E From memory. You write with the book closed. Recall beats rereading.
- Y Young mind. You teach a child. They ask from three sides, not the same hole three times.
- N Note the holes. Jargon and a missing “why” are not knowledge.
- M Material. Back to the text only for the holes. Not the whole chapter again.
- A Analogy. An image you invented. A borrowed image does not count.
- N Nail it. Again without the book, then a short test. Testing is the strongest way to make it stick.
The AI is not a teacher. If it explains for you, you get the feeling of understanding without the understanding. So it only asks, points at holes, and scores you honestly.
The research
Each card is one study: what it found, then the link.
Robert Bjork at UCLA. What slows you down while you learn often sticks longer. What feels fast often fades. He called that desirable difficulties. The page below explains that name, and it links their 2011 chapter.
Bjork, E. L., & Bjork, R. A. (2011). Making things hard on yourself, but in a good way.
In 1992 Robert and Elizabeth Bjork split memory in two. Storage: how deep a fact sits in what you already know. Retrieval: how easy it is to pull up right now. You can feel sure today and lose it in nine days. That is cramming. A pause helps more once the memory has faded a little. That is this model, not a second paper.
Ease feels like knowledge. That feeling is called the fluency illusion. This study is the evidence. Students read a passage, then either reread it or took a recall test. After 5 minutes, rereading won. After 2 days and after a week, testing won. The rereaders were more sure they would remember.
Roediger, H. L., & Karpicke, J. D. (2006). Test-enhanced learning. Psychological Science.
Harold Pashler, Mark McDaniel, Doug Rohrer, and Robert Bjork went through the learning-styles research. Almost none of the studies were even built to test the claim. Of the ones that were, several went the other way. There is no good evidence for sorting people into visual, auditory, or hands-on learners.
Jeffrey Karpicke and Henry Roediger, in Science. Students learned Swahili–English pairs. After a pair was recalled once, some kept rereading it and some kept being tested. A week later the testers remembered about 80%. The rereaders remembered about a third. Students’ guesses about which method worked did not match the results.
Doug Rohrer and colleagues, in real classrooms. Seventh grade, nine weeks of math, either mixed or blocked. A surprise test two weeks later: mixed practice 72%, blocked practice 38%.
During practice, mixed work looked worse: about 60% correct, blocked about 90%. A week later the mixed group scored about three times higher: 63% versus 20%.
In 1973 William Chase and Herbert Simon showed chess masters and beginners a real position for a few seconds, then asked them to rebuild it. Masters were far better. With the pieces placed at random, that advantage almost disappeared. Their memory was not bigger. They saw familiar chunks.
Chase, W. G., & Simon, H. A. (1973). Perception in chess. Cognitive Psychology.
Herbert Simon: learning takes place in the minds of students and nowhere else. A teacher helps only by getting the student to do the work.
Simon, H. A. (1998). What we know about learning. Journal of Engineering Education.
Як це влаштовано
Якщо не можеш сказати просто, ти ще не зрозумів.
Чому selfexplain.com
Метод названо на честь Річарда Фейнмана. Він перевіряв, чи зрозумів ідею, пояснюючи її простими словами — ніби дитині. Де слова ламались, він ще не знав.
У дослідженнях цей самий вчинок має назву: self-explanation. Поясни сам. Статті вимірюють саме це. Вони не завжди кажуть «техніка Фейнмана».
Сайт називається selfexplain.com, щоб ім'я збігалося з науковим і все одно вело до Фейнмана.
Кроки
Фейнман не публікував «сім літер». Він перевіряв розуміння так: поясни просто, знайди діру, повернись до джерела, спрості. Літери F-E-Y-N-M-A-N — це ці кроки, розкладені так, щоб їх не можна було проскочити.
- F фокус. Одна ідея. Розділ — занадто широко.
- E з пам'яті. Пишеш без тексту. Пригадування вчить краще за перечитування.
- Y юний розум. Учиш дитину. Питає з трьох боків, не одну діру тричі.
- N знайти діри. Жаргон і пропущене «чому» — не знання.
- M матеріал. Назад до тексту лише за дірами. Не все спочатку.
- A аналогія. Образ, який ти сам вигадав. Чужий образ не рахується.
- N намертво. Знову без книжки і коротка перевірка. Тест — найкращий спосіб закріпити.
ШІ тут не вчитель. Якщо він пояснить за тебе, ти отримаєш відчуття розуміння без розуміння. Тому він лише питає, вказує діри й оцінює чесно.
Дослідження
Кожна картка — одне дослідження: що знайшли, і посилання.
Роберт Бйорк з UCLA. Те, що сповільнює тебе під час навчання, часто лишається надовго. Те, що дається легко, часто зникає. Він назвав це бажаними труднощами. Сторінка нижче пояснює цю назву і дає їхній розділ 2011 року.
Bjork, E. L., & Bjork, R. A. (2011). Making things hard on yourself, but in a good way.
У 1992 році Роберт і Елізабет Бйорк розділили пам'ять надвоє. Зберігання: як глибоко факт сидить у тому, що ти вже знаєш. Витяг: як легко дістати його просто зараз. Можна бути впевненим сьогодні і втратити це за дев'ять днів. Це зубріння. Пауза допомагає більше, коли пам'ять трохи згасла. Це ця модель, не друга стаття.
Легкість здається знанням. Це називають ілюзією легкості. Ось дослідження, яке це показує. Студенти читали уривок, потім або перечитували його, або писали з пам'яті. Через 5 хвилин перечитування виграло. Через 2 дні і через тиждень виграв тест. Ті, хто перечитував, були впевненіші, що запам'ятають.
Roediger, H. L., & Karpicke, J. D. (2006). Test-enhanced learning. Psychological Science.
Гарольд Пашлер, Марк Макденіел, Даг Рорер і Роберт Бйорк пройшли дослідження про стилі навчання. Майже жодне з них навіть не було побудоване так, щоб перевірити твердження. З тих, що були, кілька пішли навпаки. Немає доброго доказу ділити людей на візуальних, слухових чи тих, хто вчиться руками.
Джеффрі Карпіке і Генрі Редігер, у Science. Студенти вчили пари суахілі–англійська. Після одного правильного пригадування одні далі перечитували пару, інші далі проходили тест. За тиждень ті, кого тестували, пам'ятали близько 80%. Ті, хто перечитував, — близько третини. Здогади студентів, який спосіб працює, не збіглися з результатом.
Даг Рорер і колеги, у справжніх класах. Сьомий клас, дев'ять тижнів математики, або впереміш, або блоками. Несподіваний тест через два тижні: впереміш 72%, блоками 38%.
Під час практики мішані задачі виглядали гірше: близько 60% правильних, блоками близько 90%. За тиждень мішана група набрала приблизно втричі більше: 63% проти 20%.
У 1973 році Вільям Чейз і Герберт Саймон показували майстрам і новачкам у шахах справжню позицію кілька секунд, потім просили зібрати її знову. Майстри були набагато кращі. Коли фігури стояли випадково, ця перевага майже зникла. Пам'ять у них не більша. Вони бачили знайомі шматки.
Chase, W. G., & Simon, H. A. (1973). Perception in chess. Cognitive Psychology.
Герберт Саймон: навчання відбувається в головах учнів і більше ніде. Учитель допомагає лише тим, що змушує учня робити роботу.
Simon, H. A. (1998). What we know about learning. Journal of Engineering Education.
Как это устроено
Если не можешь сказать просто, ты ещё не понял.
Почему selfexplain.com
Метод назван в честь Ричарда Фейнмана. Он проверял, понял ли идею, объясняя её простыми словами — будто ребёнку. Где слова ломались, он ещё не знал.
В исследованиях этот же поступок называется self-explanation. Объясни сам. Статьи измеряют именно это. Они не всегда говорят «техника Фейнмана».
Сайт называется selfexplain.com, чтобы имя совпадало с научным и всё равно вело к Фейнману.
Шаги
Фейнман не публиковал «семь букв». Он проверял понимание так: объясни просто, найди дыру, вернись к источнику, упрости. Буквы F-E-Y-N-M-A-N — это эти шаги, разложенные так, чтобы их нельзя было проскочить.
- F фокус. Одна идея. Глава — слишком широко.
- E из памяти. Пишешь без текста. Вспоминание учит лучше перечитывания.
- Y юный ум. Учишь ребёнка. Спрашивает с трёх сторон, не одну дыру трижды.
- N найти дыры. Жаргон и пропущенное «почему» — не знание.
- M материал. Назад к тексту только за дырами. Не всё сначала.
- A аналогия. Образ, который ты сам придумал. Чужой образ не считается.
- N намертво. Снова без книги и короткая проверка. Тест — лучший способ закрепить.
ИИ здесь не учитель. Если он объяснит за тебя, ты получишь ощущение понимания без понимания. Поэтому он только спрашивает, указывает дыры и оценивает честно.
Исследования
Каждая карточка — одно исследование: что нашли, и ссылка.
Роберт Бьорк из UCLA. То, что замедляет тебя во время учёбы, часто остаётся надолго. То, что даётся легко, часто пропадает. Он назвал это желательными трудностями. Страница ниже объясняет это имя и даёт их главу 2011 года.
Bjork, E. L., & Bjork, R. A. (2011). Making things hard on yourself, but in a good way.
В 1992 году Роберт и Элизабет Бьорк разделили память надвое. Хранение: как глубоко факт сидит в том, что ты уже знаешь. Извлечение: как легко достать его прямо сейчас. Можно быть уверенным сегодня и потерять это через девять дней. Это зубрёжка. Пауза помогает больше, когда память чуть потускнела. Это эта модель, не вторая статья.
Лёгкость кажется знанием. Это называют иллюзией лёгкости. Вот исследование, которое это показывает. Студенты читали отрывок, потом либо перечитывали его, либо писали по памяти. Через 5 минут перечитывание выиграло. Через 2 дня и через неделю выиграл тест. Те, кто перечитывал, были увереннее, что запомнят.
Roediger, H. L., & Karpicke, J. D. (2006). Test-enhanced learning. Psychological Science.
Гарольд Пашлер, Марк Макдэниел, Даг Рорер и Роберт Бьорк прошли исследования о стилях обучения. Почти ни одно из них даже не было устроено так, чтобы проверить утверждение. Из тех, что были, несколько пошли наоборот. Нет хорошего доказательства делить людей на визуальных, слуховых или тех, кто учится руками.
Джеффри Карпике и Генри Рёдигер, в Science. Студенты учили пары суахили–английский. После одного верного припоминания одни дальше перечитывали пару, другие дальше проходили тест. Через неделю те, кого тестировали, помнили около 80%. Те, кто перечитывал, — около трети. Догадки студентов, какой способ работает, не совпали с результатом.
Даг Рорер и коллеги, в настоящих классах. Седьмой класс, девять недель математики, либо вперемешку, либо блоками. Неожиданный тест через две недели: вперемешку 72%, блоками 38%.
Во время практики смешанные задачи выглядели хуже: около 60% верных, блоками около 90%. Через неделю смешанная группа набрала примерно втрое больше: 63% против 20%.
В 1973 году Уильям Чейз и Герберт Саймон показывали мастерам и новичкам в шахматах настоящую позицию несколько секунд, потом просили собрать её снова. Мастера были намного лучше. Когда фигуры стояли случайно, это преимущество почти исчезло. Память у них не больше. Они видели знакомые куски.
Chase, W. G., & Simon, H. A. (1973). Perception in chess. Cognitive Psychology.
Герберт Саймон: учёба происходит в головах учеников и больше нигде. Учитель помогает только тем, что заставляет ученика делать работу.
Simon, H. A. (1998). What we know about learning. Journal of Engineering Education.